Корпус дистанційно-променевої терапії

У сучасній медицині простір давно перестав бути лише фоном для процесів. Він впливає на точність діагностики, на перебіг лікування і на стан людини, яка проходить через складний і часто виснажливий досвід. Саме з цього усвідомлення починався проєкт нового корпусу дистанційно-променевої терапії лікарні святого Луки у Львові.

Існуюча будівля лікарні, зведена у 1969 році, сьогодні вміщує 15 відділень і є важливою частиною медичної інфраструктури міста. Водночас у Львові та Львівській області потужності променевої терапії залишаються обмеженими і не покривають реальну потребу населення. Новий корпус покликаний відповісти на цей виклик, об’єднавши точну діагностику, планування променевого впливу та його реалізацію в межах одного медичного закладу. Такий підхід дозволяє вибудувати безперервний лікувальний процес і підсилити взаємодію між фахівцями різного профілю — радіологами, онкологами, хірургами, медичними фізиками та технічними спеціалістами.

Проєктований корпус дистанційно-променевої терапії сформований як прибудова до існуючих хірургічного та поліклінічного корпусів лікарні. Він не протиставляється наявній забудові, а делікатно з’єднує її в єдиний просторовий ансамбль. Будівля складається з двох об’ємів: одноповерхової частини з кафе та триповерхового функціонального блоку. У цій частині розташовано головний вхід із зоною обслуговування пацієнтів, відділення хіміотерапії на другому поверсі та палатне відділення з допоміжними приміщеннями на третьому. Підземний рівень відведено під відділення променевої терапії та променевої діагностики з технічними й допоміжними приміщеннями, а також сховище для пацієнтів, відвідувачів і медичного персоналу.

Архітектурне рішення будується на чіткій геометрії, горизонтальних лініях і логічній структурі простору. Така композиція виглядає спокійною і врівноваженою, зменшує візуальну масивність будівлі та дозволяє їй природно інтегруватися в навколишнє середовище. Архітектурна виразність досягається не формальними жестами, а пропорціями, ритмом і матеріалами.

Фасади виконані у світлій нейтральній гамі, яка підкреслює сучасний характер будівлі й не конкурує з природним ландшафтом. Верхні поверхи мають стримані віконні прорізи з чітким ритмом, що відповідає внутрішній функціональній організації простору. Перший поверх, навпаки, максимально відкритий: панорамне скління формує візуальний зв’язок між інтер’єром і зовнішнім простором та наповнює приміщення природним світлом. У вечірній час будівля сприймається як жива — світло зсередини м’яко проявляє її присутність у просторі.

Будівлю розміщено серед зеленого ландшафту з дорослими деревами, які були збережені та інтегровані в проєкт. Зелена покрівля на одноповерховій частині підсилює відчуття спокою й підкреслює орієнтацію на затишок і контакт із природою. Масштаб забудови залишається дружнім до людини, що є особливо важливим для закладів охорони здоров’я.

Інтер’єр нового корпусу сформований як сучасний громадський простір у стилі теплого мінімалізму з елементами скандинавського та біофільного дизайну. Він не апелює до звичної лікарняної стерильності, натомість створює відчуття відкритості й спокою. Простір організований без жорсткого зонування стінами: зони формуються розстановкою меблів, що забезпечує легку орієнтацію та відчуття цілісності простору. Штучне освітлення м’яке і розсіяне, без різких контрастів, що сприяє комфорту під час тривалого перебування.

Матеріали й колористика підтримують відчуття затишку і людського масштабу. Акцентні деталі — теракотові світильники та окремі меблеві елементи — додають тепла й індивідуальності без декоративного перевантаження. Візуальний контакт із ландшафтом і інтеграція зелені в інтер’єр знижують рівень стресу, покращують психологічний комфорт і відповідають сучасним уявленням про якість громадських і медичних просторів.

Корпус оснащується новітнім обладнанням для дистанційної променевої терапії та діагностики, зокрема двома лінійними прискорювачами та комп’ютерним томографом. Проєктні рішення розроблені з урахуванням усіх вимог до радіаційної безпеки, захисту персоналу та пацієнтів. Усі простори є інклюзивними і повністю відповідають вимогам доступності, зручності та безпеки для маломобільних груп населення.

Прибудова має внутрішнє сполучення з існуючими корпусами лікарні й формує закритий внутрішній дворик — камерний простір тиші, який доповнює лікувальне середовище. Архітектура проєкту передає ідеї функціональності, прозорості, екологічної стриманості та сучасної естетики, а інтер’єр вирізняється орієнтацією на людину, високим рівнем комфорту та універсальністю використання.