Pokrova

Коли Салезіанське згромадження УГКЦ звернулося до нас із ідеєю нового комплексу для ФК «Покрова» та ФК «Покрова АМП», стало зрозуміло: йдеться не лише про спортивну інфраструктуру. В основі цього проєкту — значно ширша ідея. Створити простір, у якому професійний спорт, реабілітація ветеранів, освіта й життя громади формують єдине середовище, а не існують окремо один від одного.

Комплекс у Підбірцях поблизу Львова розташований на території площею близько семи гектарів і поєднує футбольну, реабілітаційну, громадську та духовну функції. Тут передбачені повнорозмірні футбольні поля, тренувальна інфраструктура, медично-реабілітаційний корпус, громадські простори та середовище для щоденного життя академії й місцевої громади.

Для нас було важливо, щоб цей простір не сприймався як закритий спортивний об’єкт. Навпаки — комплекс мав стати продовженням середовища Підбірців, відкритим і живим. Саме тому поруч зі спортивною інфраструктурою з’являються громадські маршрути, дитячі майданчики, рекреаційні зони та відкриті простори, якими можуть користуватися мешканці села.

Робота над концепцією почалася з дослідження. Ми аналізували структуру сучасних футбольних академій, логіку проведення офіційних турнірів і специфіку реабілітаційних просторів для ветеранів та спортсменів амп-футболу. Це дозволило сформувати систему, де різні сценарії життя не конфліктують між собою, а працюють паралельно — природно й комфортно.

Одним із ключових викликів стало проєктування потоків. У день матчів тут одночасно можуть перебувати глядачі, професійні спортсмени, студенти академії, ветерани на реабілітації та мешканці громади. Тому простір комплексу побудований на чіткому зонуванні й продуманій системі транспортних та пішохідних маршрутів, що дозволяє уникати хаосу й створювати відчуття логічного, зрозумілого середовища.

Архітектурна мова комплексу також народжується зі спорту. Всі будівлі об’єднані спільним мотивом фасадної сітки — алюзією на сітку футбольних воріт. У різних об’ємах вона змінює масштаб і пропорції, адаптуючись до функції конкретної споруди, але водночас формує єдиний архітектурний образ усього комплексу. Це рішення працює не як декоративний елемент, а як спосіб створити впізнавану ідентичність місця.

Важливою частиною проєкту став і реабілітаційний напрямок. Простір розроблявся з розумінням того, що архітектура може працювати не лише як інфраструктура, а як середовище підтримки й відновлення. Саме тому в концепції з’являються ландшафтні зони, відкриті простори для відпочинку, спортивно-реабілітаційні функції та більш спокійні, камерні частини території.

Важливим пластом проєкту став його духовний і соціальний вимір, закладений самою філософією Салезіанського згромадження УГКЦ. Тут спорт розглядається не лише як професійна дисципліна, а як інструмент підтримки, розвитку й відновлення людини. Саме тому в структурі комплексу поруч зі спортивною та реабілітаційною інфраструктурою з’являються каплиця, актовий зал, громадські простори та середовище для студентської спільноти Campus Pokrova. Усе це формує більш глибоку модель простору — не лише для тренувань чи реабілітації, а для побудови спільноти, взаємодії та відчуття опори. Архітектура тут працює не як фон для функцій, а як середовище, що об’єднує спорт, освіту, відновлення та людські зв’язки в єдину систему.

У результаті цей проєкт став для нас історією не лише про футбол. Це про новий тип спортивної архітектури в Україні — відкритої, інклюзивної та соціально орієнтованої. Простору, де професійний спорт поєднується з реабілітацією, громадським життям і щоденними сценаріями людей, а архітектура стає інструментом для створення зв’язків між ними.